Рожнів уперше згадано у літописах ще у 1408 році. З 1867 р. до 2 липня 1924 р. село належало до Снятинського повіту, а далі й до 1940 р. — до Косівського.
Перший задокументований напад татарської орди на Рожнів відбувся 1618 році. Напади татар на Гуцульщину і Покуття повторювалися раз по раз. Так, з 1605 до 1633 рр. їх було 20. Рожнівчани брали участь у знаменитих для всіх українців подіях часів Хмельниччини. Разом з жителями інших навколишніх сіл вони дощенту зруйнували замок у Лючі (Косівщина) і Дебиславцях (поблизу Коломиї).
Після першого поділу Речі Посполитої у 1772 році Рожнів разом з іншими поселеннями як Покуття, так і Гуцульщини, Буковини, Закарпаття, Галичини… відійшов до складу Австро-Угорської монархії. Наявність панського двору в Рожнові зобов’язувала жителів відробляти панщину. Тяглий селянин відробляв 6, піший — 7, а халупник — 12 днів панщини на рік. Невеликий розмір відробіткової ренти пояснюється тим, що в рожнівській домінії не було великого фільваркового господарства. Скасування кріпацтва перетворилося на всенародне свято (16 травня 1848 року). На честь цієї події у селах поставили «панщинні» хрести.
Наприкінці 1919 року Рожнів зайняла Польща. Не зважаючи на обіцяну повну «культурну автономію», поляки проводили жорстку політику ополячування, дискримінацію політичних і майнових прав, тому у вересні 1939 року рожнівчани зустріли Червону Армію з надією на краще життя. Та розчарування наступило дуже швидко: всі магазини і крамниці було пограбовано, почались арешти і розстріли членів ОУН, вивезення в Сибір. Заарештували і пізніше розстріляли рожнівського поета Андрія Красовського (Грома). Почалось створення колгоспів.
Навесні 1944 року, 30 березня, в Рожнові з’явились радянські війська. Перша мобілізація рожнівчан відбулася в червні 1944 року (в червні 1941 року не встигли). Тільки в один день, 11 червня, було мобілізовано 906 чоловіків. Почались масові репресії. Підстава — співпраця з УПА, відмова вступати в колгосп. Втрати такі: арештовано і засуджено — 140 осіб, вивезено в Сибір і Казахстан — 130 сімей, у східні області України приблизно стільки ж. Цим репресіям протистояла УПА, в лавах якої боролись 38 рожнівчан (кількість може уточнюватись). Вони знищували підрозділи НКВС, та їх керівників. Одним із таких був майор Сибірцев, який сам напросився на службу в Кутський район простим «опером». На свята Різдва Христового, 6 січня 1949 року, в селі Рожневі Косівського району було вбито його і сержанта Бормотова. Ненависть місцевих селян до Сибірцева була такою лютою, що вже мертвому йому хтось відрізав голову. Та найбільших втрат рожнівчанам принесла війна. З війни не повернулось 240 рожнівчан.
У 1947 році у Рожнові створили три колгоспи.
